Роботи про розширення власного досвіду (self-expansion) показують, що коли довготривалі пари разом займаються чимось новим і захопливим, це пов’язано з вищим сексуальним бажанням і більшою задоволеністю. Причому в дослідженнях використовували різні методи — щоденні щоденники, поздовжні спостереження та експерименти.
Але просто жити насиченим окремим життям теж не є автоматичним афродизіаком. Інша серія досліджень виявила складніший ефект: особистісний розвиток і нові переживання могли супроводжуватися більшою пристрастю в конкретні дні, але хронічне розширення життя поза стосунками й без партнера за певних умов було пов’язане з меншою близькістю й меншою пристрастю.
Тобто формула «чим далі одне від одного, тим сильніше бажання» погано витримує перевірку.
Не менш важлива чуйність партнера (partner responsiveness) — відчуття, що партнер нас розуміє, приймає й піклується про нас. Дослідження пов’язували таке сприйняття з вищим бажанням до партнера, хоча сила ефекту залежала від контексту та учасників.
Виходить доволі красиве поєднання: довгому бажанню може допомагати не штучна недоступність, а можливість одночасно відчувати близькість і цікавість.
Людина поруч добре знайома. Але стосунки не зобов’язані бути завершеною книгою, яку ми колись прочитали й поставили на полицю.