Що відомо краще: BDSM-практики справді відбуваються всередині розвиненої культури переговорів про межі, ризики, згоду й потреби учасників. Дослідження 202 BDSM-практиків, наприклад, показало доволі суворі норми комунікації щодо згоди, хоча конкретна глибина переговорів змінювалася залежно від того, як давно люди знайомі й чи перебувають вони у стосунках.
Aftercare логічно розглядати як продовження цієї комунікації: обговорюються не лише дії всередині сцени, а й те, що допомагає людині після неї. Це може бути особливо важливо після досвіду, який включав сильну фізичну або емоційну інтенсивність.
І тут немає потреби вигадувати універсальну біологію. Ми й без неї знаємо, що люди по-різному відновлюються після сильних переживань. Одному після інтенсивного тренування хочеться говорити, іншому — тиші; схожа індивідуальність існує й після сексуальної близькості.
Тому aftercare мені цікавий не як обов’язковий BDSM-протокол, а як дуже хороший приклад сексуальної уважності: ми не перестаємо цікавитися станом партнера тієї секунди, коли закінчилася сама практика.