У фантазії має значення не тільки дія, а й хто ухвалює рішення, хто спостерігає, наскільки ситуація нова, чи є відчуття забороненості, емоційної близькості, анонімності або особливої уваги. Тому два зовні схожі сюжети можуть мати зовсім різне значення для людей, які їх уявляють.
Це не дає нам права автоматично призначати кожній фантазії прихований психологічний зміст. Наука поки не вміє подивитися на конкретний сценарій людини й надійно сказати: «Ось ця деталь означає саме це».
Зате ми можемо ставити собі точніші запитання. Наприклад, людина може помітити, що персонажі в її фантазіях постійно змінюються, а одна деталь залишається: вона завжди є центром безроздільної уваги. Або що різні сюжети об’єднує можливість ненадовго перестати приймати рішення.
Це вже не універсальна теорія, а спостереження людини за власним еротичним патерном.
І тут фантазії стають цікавим матеріалом не для самодіагностики, а для цікавості. Не обов’язково шукати в них приховану правду про свою особистість. Іноді достатньо помітити, яке саме переживання мозок знову й знову обирає як еротично цікаве.