На цьому тлі планування легко сприйняти як симптом: якщо близькість доводиться заздалегідь вписувати в календар, значить, спонтанність уже померла. Тільки доросле життя створює іншу проблему. Робота закінчується не одночасно, діти не зникають у потрібний момент, вранці треба вставати, а вільний вечір дивовижно швидко заповнюється чимось терміновішим.
У результаті двоє людей можуть і далі любити секс і одне одного, але тижнями чекати ідеального моменту, який ніяк не настає. Планування в такому разі не створює бажання за командою — воно створює місце, куди бажання хоча б може прийти.
І тут важлива деталь: «Ми залишаємо вечір для близькості» не дорівнює «О 21:00 ми зобов’язані займатися сексом». Можна передумати, втомитися, захотіти лише обійматися або взагалі замовити їжу й заснути перед серіалом.
Просто іноді романтику вбиває не календар. Іноді набагато ефективніше це робить нескінченне «давай якось, коли буде час».