Спочатку дослідники опитали 303 людей, а потім в окремому дослідженні спостерігали 121 пару протягом 21 дня. І тут очікування виявилися цікавішими за реальність: у щоденних даних те, наскільки спонтанним або запланованим люди вважали конкретний секс, не було пов’язане з більшою сексуальною задоволеністю. Тобто віра в перевагу спонтанності виявилася помітнішою, ніж її фактична перевага.
У 2025 році та сама дослідницька група пішла далі й провела експеримент серед батьків маленьких дітей. Понад п’ятсот учасників розподілили по групах; одній із них запропонували інакше подивитися на planned sex і навмисно створювати для нього можливість. Через два тижні ця група повідомляла про частіший запланований секс, вищу загальну частоту сексу та сильніше бажання порівняно з контрольною групою. Але це поки що одне дослідження в специфічній групі батьків, тому перетворювати результат на рецепт для всіх пар зарано.
Мені тут цікавіше інше. Ми часто оцінюємо сексуальний досвід ще до того, як він стався: спонтанне здається справжнім і пристрасним, заплановане — штучним. І це очікування саме стає частиною досвіду.
Можливо, проблема календаря не в самому календарі. Іноді проблема в історії, яку ми вже встигли про нього придумати: «якщо нам довелося це планувати, значить, із нами вже щось не так». А дані поки такого вироку не підтверджують.