З партнером змінюється не лише стимуляція, а й контекст. З’являються близькість і нові види задоволення — але разом із ними можуть прийти самоспостереження, тривога, сором, очікування оргазму й бажання виглядати певним чином. Навіть дуже уважний партнер не може автоматично знати тіло іншого так, як його знає сама людина.
Дослідження жінок, які порівнювали мастурбацію та партнерський секс, знаходять лише помірний збіг використовуваних способів стимуляції. За більшого збігу ймовірність і якість оргазму під час сексу з партнером були вищими. Це не доводить універсальної причинності, але добре ілюструє просту думку: звичний тілу спосіб не завжди переноситься у парний сценарій.
Різниця не означає, що з людиною чи стосунками щось не так. Сольний і партнерський секс — різні ситуації, а не іспит на «справжню» сексуальність.
Іноді мостом стає конкретність: показати рукою, назвати ритм, використати звичну іграшку разом або продовжити стимуляцію самостійно у присутності партнера. Мета не в тому, щоб скопіювати мастурбацію, а в тому, щоб принести у близькість більше знання про власне тіло.