У людей, які дуже віддані своїм стосункам, справді спостерігаються цікаві захисні механізми: вони можуть приділяти привабливим альтернативам менше уваги або суб’єктивно оцінювати їх як менш привабливих.
Але це не означає біологічної нездатності відчути потяг.
Корисно розділити щонайменше чотири абсолютно різні речі:
1. помітити, що людина приваблива;
2. відчути до неї сексуальний або романтичний інтерес;
3. свідомо вирішити розвивати цей інтерес;
4. зробити конкретну дію.
Між першим і четвертим пунктами величезна дистанція.
Саме тому моногамія в реальному житті частіше є домовленістю про межі поведінки, а не обіцянкою: «від сьогодні мій мозок більше ніколи не відреагує ні на кого іншого».
У різних пар межі різні. Для когось флірт — уже порушення домовленості. Для іншого допустимі crush і фантазії, але не фізичний контакт. Третя пара взагалі будує стосунки за іншою моделлю.
Тому більш реалістична обіцянка звучить не як «мені більше ніколи ніхто не сподобається», а як:
Ми розуміємо, що саме вважаємо вірністю у наших стосунках, і я обираю дотримуватися цих домовленостей.