Сучасна дослідницька картина значно спокійніша.
У систематичному огляді десятків робіт BDSM-фантазії виявилися далеко не рідкісним явищем. Залежно від дослідження, визначень і вибірки, про подібні фантазії повідомляла значна частина чоловіків і жінок, тоді як реальний досвід BDSM-практик зустрічався рідше.
Але головне інше: сучасні дані дають мало підстав вважати сам по собі інтерес до BDSM ознакою психопатології.
В одному відомому дослідженні порівнювали понад 900 BDSM-практиків із контрольною групою. BDSM-група не виглядала психологічно «гіршою»; за деякими вимірюваними характеристиками її показники навіть були сприятливішими. Це, звісно, не означає, що BDSM покращує психічне здоров’я — такий причинний висновок із подібних даних робити не можна. Пізніші дослідження також не підтвердили старий стереотип про те, що люди, які практикують BDSM, обов’язково психологічно дисфункціональні.
Тому сьогодні значно корисніше запитувати не «наскільки це незвично?», а:
Чи є добровільна згода? Чи дотримуються межі? Чи є можливість зупинитися? Чи завдає те, що відбувається, небажаної шкоди?
Незвичність сама по собі — дуже поганий діагностичний критерій.